- благочестивий
- -а, -е, книжн., заст.1) Який додержується приписів релігії; побожний, набожний. || Який виявляє ознаки благочестя (у 1 знач.), виражає побожність.2) Належний до православної віри.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.